Актуальність Достатньо Загальної Теорії Управління для кожного

Кожен з нас живе всередині ієрархічної системи світу, пронизаної управлінськими зв'язками: між окремою людиною як самостійною системою самоуправління і безліччю великих та малих систем навколо неї. У цій ієрархії є місце і для індивідуального розуму, і для колективного — обидва діють за одними й тими ж загальними закономірностями управління, тільки на різних рівнях складності. Вивченням саме цих закономірностей і займається достаточно общая теория управления — праця, яку написав авторський колектив, відомий як Внутрішній Предиктор.

Про що книга і звідки вона взялася

ДОТУ — не абстрактна філософія, а прикладний курс. В основу тексту лягли постановочні матеріали, які з 1997 по 2004 рік читалися на факультеті прикладної математики — процесів управління Санкт-Петербурзького державного університету. Тобто теорія спочатку створювалася не для вузького кола філософів, а для студентів, яких вчили розбирати реальні задачі управління — від технічних систем до суспільних процесів.

Видання, яке зараз доступне читачеві, — друга редакція, доповнена й уточнена у 2004 та 2011 роках. У додатку до основного тексту вміщена окрема робота — «Принципи кадрової політики: держави, „антидержави", суспільної ініціативи» — теж в уточненій редакції. У твердій палітурці, обсягом 484 сторінки, книга витримує багаторазове перечитування, а не одноразове гортання — за один раз такий обсяг і структуру не осилити.

Як теорія розрізняє види управління

Ключова думка ДОТУ проста у формулюванні і складна в освоєнні: управління буває структурним і безструктурним. Структурне — це коли є чітка ієрархія, накази йдуть по ланцюжку інстанцій, і сліди такого управління легко знайти: штатний розпис, накази, договори. Безструктурне управління слідів майже не залишає: воно спирається на статистику масової поведінки безлічі елементів, кожен з яких діє нібито самостійно, але в сукупності відтворює потрібний результат — так ринок, мода чи інформаційний фон формують поведінку мільйонів людей без жодного наказу.

Звідси виростає ще одне поняття теорії — суперсистеми: множини однокачісних елементів, взаємно вкладених одна в одну і таких, що обмінюються інформацією. Родина входить до суперсистеми роду, рід — до суперсистеми народу, народ — до суперсистеми людства; і на кожному рівні працюють свої механізми стійкості й свої межі допустимого розмаїття. Розуміння того, як співвідносяться структурний і безструктурний способи, як у суперсистемі відбувається автосинхронізація процесів і що відбувається під час внутрішніх конфліктів управління, і становить практичну цінність теорії — вона дає мову, якою можна описати те, що раніше відчувалося інтуїтивно, але не формулювалося.

Навіщо теорія потрібна тим, хто не вважає себе управлінцем

У результаті власного життєвого досвіду кожна людина і так накопичує якісь навички управління — своїм часом, грошима, стосунками, справами. Ці навички формуються на інтуїтивних підходах, а далі застосовуються усвідомлено чи не дуже. Якщо людина тонко відчуває те, що відбувається, і вміє читати ситуацію, теорія може здатися їй зайвою розкішшю. Те саме вірно і для новачка, якому пощастило з наставником: передача навички «з рук у руки» теж працює без жодної теоретичної бази.

Але у суто інтуїтивної передачі досвіду є межа — та сама, що й у кішки, яка вчить кошенят полювати: показує, але не пояснює принцип, тому кожне нове покоління знову набиває власні ґулі, навіть якщо попереднє вже пройшло цей шлях. Людина живе не сама по собі, а в суспільстві, і управлінські процеси, які вона запускає або в які потрапляє, стосуються далеко не одного покоління наперед. Передавати культуру управління по ланцюжку поколінь ефективніше через систематизовані знання, а не тільки через особистий приклад — інтуїтивний зв'язок «наставник — учень» при цьому нікуди не зникає, але перестає бути єдиним каналом.

Яке видання обрати

У книги є два варіанти на полиці. Перша — повна достаточно общая теория управления в її нинішній, доповненій редакції — той самий університетський курс з додатком про кадрову політику. Друга — коротка версія 1991 року, видана як брошура: чорновий, найперший варіант тексту, цікавий радше тим, хто хоче побачити, з чого теорія починалася і як змінювалося формулювання за наступні десятиліття. Для першого знайомства логічніше починати з повного видання — додаток та уточнення знімають частину питань, які інакше довелося б додумувати самому.

Розуміння того, як влаштоване управління — від родини до суспільства загалом, — не робить світ простішим. Але воно змінює питання, яке людина ставить собі, зіткнувшись з черговим «так сталося»: замість смирення з'являється звичка шукати, за чиїм задумом і на якому рівні це насправді відбулося.