Останній гамбіт

1991 рік був часом, коли більшість виявляла інтерес до поточної боротьби різних політичних сил у суспільстві та в КПРС за надання реформам тієї чи іншої спрямованості. Тому та частина суспільства, яка вважала себе не безучастною до подальших долі Батьківщини, регулярно дивилася телевізор, купувала і підписувала безліч газет, в яких одні агітували за одне, інші — за прямо протилежне. У безлічі публікацій авторів, які відчували свою непідконтрольність ЦК і КДБ, зустрічалися і глибокі роздуми, але й вистачало всякого нісенітниці, що випливала з почавшоїся комерціалізації преси, видавці якої прагнули підняти тиражі — і доходи — шляхом привертання уваги до всякої вигадки та різноманітної «екзотики». Таким було те час.

Ввечері, у п'ятницю 28 червня 1991 року, по завершенні робочого тижня група товаришів їхала на дачу, щоб відпочити на природі й поза міською метушнею обмінятися думками про те, що відбувається, і його спрямованість. Заодно разом із всяким чисто дачним скарбом взяли з собою й непрочитані за тиждень газети. Серед них опинився ленінградський щотижневик «Час пік» від 24 червня 1991 року № 25 (70). У ньому увагу привернула сторінка, заповнена малюнками "Історичного пікніка ім. Артеміди".

Промайнула думка: "Що б це могло значити: чи справді нічим уже не заповнити газетні сторінки?" Але справ було багато, і від питання "що б це могло значити?" — відмахнулись: "Потім розберемося¼"

Пізніше настала 13 серпня, і хтось приніс випуск того ж щотижневика "Час пік" від 5 серпня № 31 (76), у якому ціла сторінка була заповнена малюнками і текстами під загальним заголовком "Оборонний пікнік". Знову виникло питання: "Якщо "пікніки" в "ЧП" входять у систему, то, що це за "система", і що вона в них виражає?" Потім, 19 серпня 1991 року "ряснув путч", і про "ЧП" з його "пікниками" на деякий час забули. Про них нагадали, вже після Біловежської угоди, журнал "Молодая гвардия", розмістивши малюнки "Історичного пікніка" у номері 1-2 за 1992 рік, але з коментарями під загальним заголовком: "Масони про путч знали все наперед".

Після цього про "пікніки" і тому подібні, схоже, безглузді (безглузді, якщо розглядати прямий зміст, а не символічно-натякальний) публікації вже пам'ятали завжди. І обмінювалися думками про них з різними людьми: як в Росії, так і за її межами. При цьому питання "що б це могло значити?" щодо подібних явищ у ЗМІ співрозмовники часто піднімали самі за своєю ініціативою.

Тим часом з'явився третій "Пост історичний пікнік", і знову — у щотижневику "Час пік" від 17 серпня 1992 року № 33 (130), ніби нарочно напередодні річниці путчу.

Розмови на тему "дивних" малюнків і текстів тривали. І, нарешті, Віктор Володимирович Пчеловод (це він так звався, а за професією він кровельник — простіше кажучи, ставить "дахи" і виправляє "дахи", які зійшли або з самого початку були поставлені неправильно) у вільний від основної роботи час, втомлений від безкінечної усної дискусії про одні й ті ж малюнки і, здається, безглузді тексти, вирішив матеріали загальної усної дискусії викласти письмово. Що з цього вийшло — вирішує читач.

Редактори до оригінального тексту Віктора Володимировича, що висловлює результати колективних спостережень, роздумів та творчості, додали пояснення в сносках деяких обставин та термінів.

^ 16 грудня 2001 року.

Друга редакція відрізняється від першої, виданої наприкінці грудня 2001 р., виправленням помічених помилок та помилок; внесенням до тексту освітлення питань про оборотність векторів цілей та векторів помилки управління в різних концепціях управління та про відповідний перехід від негативних зворотних зв'язків до позитивних і навпаки, які залишилися в мовчанці в першій редакції. Додані нові сноски.

1 червня 2002 року.

Ця книга в простій і захоплюючій формі, яку автори позначили як «мистико-філософський політичний детектив», дає уявлення про важливу світоглядну та управлінську інформацію, ознайомлює читача з закулісною підтекстом світових подій, розповідає про приховані способи управління соціальними процесами.

Книга ВП «Останній гамбіт» - одна з небагатьох робіт, присвячених Концепції Громадської Безпеки, в якій на зрозумілій для всіх мові викладені основні поняття та принципи егрегоріально-матричного управління. Що таке матричне управління, як формуються колективні матриці, як вони розгортаються, як можна блокувати матрицю - ці поняття досить наочно відображені в цій книзі.

У книзі описаний тандемний принцип миследіяльності, за допомогою якого можна шліфувати власну психіку та знаходити рішення з найскладніших ситуацій.